Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми - українці?
І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється, І що ми на Вкраїні - таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина, І що щедрість - в серцях, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чом солодшим од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?
Українці мої! То вкраїнці ми з вами - чи як? Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..
Микола Вороний
О, Україно!
За Україну, з вогнем-завзяття, Рушаймо браття всі вперед Слушний час кличе нас, Ну ж бо враз сповнять святий наказ
За Україну, за її волю, За честь і славу, за народ!
О, Україно! О люба ненько, Тобі вірненько присягнем! Серця кров і любов, Все тобі віддати в боротьбі
За Україну, за її волю, За честь і славу, за народ!
Яремні пута ми вже пірвали І зруйнували царський трон. З-під ярем і тюрем, Де був гніт, ідем на вольний світ.
За Україну, за її волю, За честь і славу, за народ!
Вперед же браття, прапор наш має, І сонце сяє нам в очах. Дружній тиск, зброї блиск, Кари гнів із ним повік нести…
За Україну, за її волю, За честь і славу, за народ!